«KMPSZ»: До вивчення державної мови треба підходити не з політичного, а з методичного аспекту

Спілка угорських педагогів Закарпаття («KMPSZ») вже неодноразово висловлювала свій протест проти дій Міністерства України щодо зміни тактики навчання державної мови, що матиме негативний вплив на систему освіти нацменшин та обмежуватиме національні права громадян.

У звʾязку з тим, що на свій відкритий лист, адресований у березні Міністерству, спілка отримала відповіді без всякої конкретики, а також помітивши, що в новій редакції законопроекту чиновники не врахували їхніх пропозицій, «KMPSZ» вирішила звернутися до Міністра освіти Лілії Гривенич у вигляді більш детального листа, текст якого публікуємо нижче.

Шановна Ліліє Михайлівно!

Від імені освітян шкіл Закарпаття з угорською мовою навчання до Вас звертається президія Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства з приводу додаткових заходів із формування мовних компетентностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів з викладанням мовами національних меншин, прийнятих після засідання 01.03.2017 р.

Їх зміст передбачає звуження гарантованих Конституцією прав на освіту рідною мовою шляхом введення бюрократичних методів у формі додаткових заходів. Це суперечить положенням частини 5 ст. 53 Конституції України, відповідно до якої «Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах освіти…».

Ці додаткові заходи підміняють конституційну гарантію, а на практиці це означає, що навчальний процес в угорськомовних школах планують проводити українською мовою і тільки окремі предмети викладати мовами національних меншин. Такі наміри нагадують царські та сталінсько-радянські часи, коли подібними методами відбувалася русифікація українських шкіл, проти чого бурхливо протестувала українська інтелігенція.

Вважаємо, що такими діями відповідальні державні службовці здійснюють замах на порушення конституційних прав громадян України, що належать до національних меншин, роблять це, зокрема, шляхом пропонування фактичного скасування та/або порушення прав, закріплених у тексті Конституції України, зокрема: ч. 3 ст. 10 щодо гарантій вільного розвитку та використання мов національних меншин і ч. 5 ст. 53 щодо гарантованого права на навчання рідною мовою; ч. 3 ст. 22 щодо неприпустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів і ч. 2 ст. 24 щодо неприпустимості привілеїв чи обмежень за етнічним походженням і мовними ознаками. Принагідно зауважимо, що право на освіту рідною мовою для низки національних меншин України (болгар, молдован, румун, угорців тощо) випливає не лише з положень сучасного чинного законодавства України, а набуте ними десятиліттями, тому й практикувалося вже в інших державних формаціях, в яких раніше перебували території їх традиційного поселення, а також здійснюється ними нині у цілковитій відповідності до чинного законодавства України. Тобто відбувається спроба скасування набутих, звичаєвих прав національних меншин.

Крім того, додаткові заходи суперечать міжнародно-правовим зобов’язанням України в сфері захисту національних меншин. Так, відповідно до пункту 34 Документу Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЕ, державам-учасницям слід намагатися гарантувати для осіб, що належать до національних меншин, поза необхідністю вивчення офіційної мови держави, належні умови для вивчення своєї рідної мови або навчання рідною мовою. А пунктом 3 ст.4 Декларації прав осіб, що належать до національних і релігійних меншин ООН, держави вживають відповідні заходи для того, щоб там, де це можливо здійснити, особи, що належать до меншин, мали належні можливості для вивчення своєї рідної мови або на навчання своєю рідною мовою. Також ці заходи суперечать Рамковій конвенції про захист національних меншин та Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, а також Рекомендаціям 1201 Парламентської Асамблеї Ради Європи, дотримуватися положень, яких Україна зобов’язана за низкою своїх міжнародних договорів.

Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити навчання своїй рідній мові чи своєю рідною мовою на всіх рівнях навчання у низці двосторонніх міжнародних договорів, зокрема: в Декларації про принципи співробітництва між Української РСР та Угорською Республікою із забезпечення прав національних меншин, в Договорі про відносини добросусідства та співробітництва між Україною та Румунією, в Угоді між Україною та Республікою Молдова про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, та в низці інших подібних договорів.

Прийняття запропонованих заходів суперечитиме також положенням ст. 6 Закону України «Про національні меншини в Україні», відповідно до якої держава гарантує всім національним меншинам навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови. Суперечать пропозиції і статті 3 Декларації прав національностей України від 1991 року, яка гарантує всім народам і національним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту; а також ст. 20 Закону України «Про засади державної мовної політики», де вільний вибір мови навчання визнано невід’ємним правом громадян України та гарантовано право отримання освіти регіональними мовами або мовами меншин. Таким чином, утворюватиметься колізія між нормами національного законодавства.

Наше педагогічне товариство ще раз наголошує на нагальній потребі принципово та в основі реформувати викладання та оцінювання знань учнів національних шкіл з української мови та літератури. Вважаємо, що у цьому процесі варто звернутися за позитивними прикладами європейських країн.

Зокрема, у Брюсселі 07.03.2017 р. проводилася конференція, присвячена проблемі викладання державної мови та мов національних меншин. На цій конференції ми мали можливість ознайомитися з позитивними прикладами навчання державній мові та мовам меншин, що діють у Фінляндії (для шведів), в Італії (для німецької меншини в регіоні Південний Тіроль). У Румунії у школах з навчанням мовами національних меншин румунська мова викладається як друга мова, тобто за іншою, ніж румунська для румун, методикою. Знання випускників шкіл з навчанням мовами національних меншин перевіряється саме згідно з цією методикою.

На конференції виступив держсекретар Сербії, яка веде переговори про вступ до ЄС, і в рамках цих перемовин ухвалила новий закон, що регламентує державні стандарти стосовно викладання сербської як державної мови. У Сербії викладають і перевіряють знання випускників середніх шкіл з сербської мови та літератури диференційовано. Окрема програма та стандарти діють для тих випускників, для кого сербська мова є рідною, окрема програма та стандарти передбачені для тих національних меншин, мова яких близька до сербської (хорватів, русинів, українців), і зовсім інша програма та стандарти функціонують для національних меншин, мова яких значно відрізняється за структурою від сербської, тобто належить до зовсім іншої мовної групи (наприклад, албанська та угорська).

Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство ще раз підкреслює потребу реформувати викладання і оцінювання знань учнів національних шкіл з української мови та літератури, беручи за основу наведені вище позитивні приклади європейських країн.

Замість розробки різних заходів, мета яких не інтеграція, а асиміляція національних меншин, спрямування їх на вивчення всіх предметів українською мовою, пропонуємо, залучивши фахівців національних меншин, розробити окремі, стандарти, програми, методику та підручники з вивчення державної мови, які будуть розвивати компетентності з української мови.

Ще раз наголошуємо, що до викладання української мови і літератури у школах національних меншин потрібно застосовувати методичний, а не політичний підхід. Треба усвідомити і прийняти той факт, що українська мова для національних меншин не рідна, а друга мова. Ми пропонуємо вивчити та запровадити диференційований підхід у вивченні державної мови, який діє у Сербії, розробити окремі стандарти з української мови та літератури для тих, для кого ця мова є рідною, окремі стандарти для національних меншин, мова яких близька до української, тобто належить до однієї мовної групи, і окремі стандарти для тих національних меншин, мова яких значно відрізняється від української (інша мовна група). Згідно з цими стандартами слід розробити програми, підручники та перевіряти знання учнів. Викладання державної мови є завданням відповідних фахівців, які володіють державною мовою, поряд з цим бажано, щоб у школах з мовою національних меншин вони володіли і мовою навчання та могли якісно й ефективно передавати знання дітям.

У заходах пропонується обговорення проектів типових навчальних планів та презентація проектів навчальних програм для 5-9-х, 10-11-х класів з української мови та літератури, а також з мови та літератури національних меншин. Тому наше Товариство наголошує на необхідності при розробці цих планів та стандартів врахувати указані вище пропозиції, з якими ми вже неодноразово зверталися до Міністерства освіти і науки України.

Ми неодноразово наголошували увагу на тому, що вимагати рівень знання стандарту української мови та літератури від учнів, для яких українська мова не є рідною, це антидемократично. Основна причина низької результативності ЗНО з української мови та літератури у випускників шкіл з викладанням мовами національних меншин у тому, що на обов’язкових випускних іспитах від них вимагають той рівень знань з української мови та літератури, що й від тих, для кого українська мова є рідною, які одинадцять років навчалися рідною мовою і хочуть бути українськими філологами. Таким чином, при складанні тестових завдань з української мови і літератури порушується педагогічний принцип щодо диференційованого підходу.

Ще раз наголошуємо той безперечний, науково підтверджений факт педагогіки, що ефективно забезпечити знаннями учнів можна тільки рідною мовою. Це норма, гарантована Конституцією України та міжнародними договорами й актами, до яких приєдналася і які підписала й Україна.

Ми висловлюємо сподівання, що МОН України зробить усе задля забезпечення нормального та врівноваженого функціонування всіх навчальних закладів та не допустить утисків національних шкіл. Ми впевнені, що тільки мирна та професійна співпраця з освітянами, що відповідає європейським нормам регулювання освітнього процесу, є єдиним шляхом у вирішенні нагальних проблем освіти.

м. Берегово, 30 березня 2017 р.

Голова ЗУПТ

І.І. Орос