Пропозиції щодо змін нового законопроєкту про вибори
Під час засідання, яке відбулося 20-го липня, президія Закарпатського угорського культурного товариства («KMKSZ») обговорила питання, які стосуються нацменшин. Про рішення депутатського складу нам розповів голова «KMKSZ» та депутат Верховної Ради України Ласло Брензович.
– Президія прийняла рішення, що ініціюватиме та підтримуватиме пропозицію щодо створення окремого управління з питань нацменшин. Чому це питання саме тепер стало актуальним?
– Предісторія цієї справи сягає періоду перевороту. У Законі України «Про національні меншини України» (від 25.06.1992 р.) передбачалося, що справами нацменшин повинне займатися окреме міністерство. Проте ідея створення такого міністерства швидко відійшла у минуле, а вищезгаданий пункт незабаром вилучили з правових норм. Починаючи з 1996 року, питаннями нацменшин роками займалася державна комісія, але і вона у 2010 році припинила своє існування. Тому у 2012 році внесли поправки до законопроекту, в результаті яких президент має назвати компетентний орган, який повинен займатися справами нацменшин. Відтоді один з відділів Міністерства культури взяв на себе відповідальність, окрім питань української діаспори, займатися проблемами нацменшин та опікуватися ними. Саме тому у червні минулого року створили посаду урядового уповноваженого з питань національної політики. Окрім цього, зафункціонувала ще й Рада з питань етнонаціональної політики, щопісля останнього Майдану позитивно відобразилось на житті країни. Посаду урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики очолив Геннадій Друзенко, а заступником глави уряду з гуманітарних питань став свободівець Олександр Сич. Проте у квітні 2015 року ці позитивні резолюції також скавули постановою Верховної Ради, тому наразі справами нацменшин займається один з заступників відділу Міністерства культури. Проте, при ще діючому законі, ці пункти виконувалися беззаконно, адже завданням глави держави було надати компетентним органам повноваження займатися справами нацменшин. Не говорячи вже про те, що все це виглядає як спрощення питання в країні, де 20 відсотків населення – нацменшини.
За моєю ініціативою Комітет з питань прав людини, нацменшин та міжнаціональних відносин Верховної Ради України викликав до сесійної зали заступника міністра Вʼячеслава Кириленка, щоб той дав пояснення щодо нововведень, але він не зʼявився на засіданні. Проте комітет і надалі відстоює свою позицію щодо узгодження цього питання з урядом та парламентом. Я переконаний, що нам потрібно дотримуватися першочергової мети, тобто необхідно досягнути того, аби за справами нацменшин слідкувало самостійне міністерство чи інший високоповажний урядовий орган. На засіданні президії «KMKSZ» було прийнято рішення звернутися до президента України для вирішення цього питання.
– Чому на порядок денний було винесено питання щодо нового закону про вибори в органи місцевої влади?
– «KMKSZ» постійно стежить за прийняттями нових законів. На останньому засіданні президія констатувала, що не відповідає правовим принципам той факт, що за кілька місяців до місцевих виборів вносяться зніми до закону, який регулює їх проведення. На це вже звернула увагу України й Венеціанська комісія, проте загальновідомо, що Україна має проблеми з правовою державністю. Законопроект, прийнятий на днях у першому читанні, передбачає відкриті виборні спискіи в областях, районах та містах у синхроні з коаліційною домовленістю. Сутність складної системи виборів полягає в тому, що виборці можуть віддати свої голоси за списки партій, в той же час виборець голосує і за висунутого кандидата партії в окремому виборчому окрузі. В органи самоврядування потрапляють ті кандидати з партійних виборчих списків, які отримали найбільше голосів. На прохання президії «KMKSZ», я збираюся подати дві пропозиції щодо змін до законопроекту. Першою нашою пропозицією є скасування порогу потрапляння до лав урядовців. Цей поріг складає 5 відсотків для партій і 7 відсотків для виборчих блоків. Ця норма дуже негативно впливає на життя нацменшин, адже це в багатьох випадках унеможливлює потрапляння кандидатів від нацменшин до органів місцевого самоврядування. Наприклад, у нашому випадку у таких містах як Ужгород чи Мукачево, де проживає велика кількість угорців, маловірогідно, що кандидати від партій нацменшин зможуть побороти 5-ти відсотковий барʼєр. В результаті, угорська нацменшина не матиме представника у раді населеного пункту. Тому важливо скасувати відсотковий поріг. До речі, такий законопроект поступав на розгляд Верховної Ради, однак його не підтримали народні депутати. Друга наша пропозиція, яку ми подаємо вже багато років, полягає в тому, аби створити угорськомовні бюлетені на вибори.
– Чи існують ще якісь критичні законопроекти?
– Так. Наприклад, нещодавно парламент розглянув зміни до закону про мобілізацію. Прийнята у першому читанні правова норма відміняє мобілізацію викладачів інститутів та університетів. Пропозиція, яку я хочу подати, передбачає, що шкільних вчителів та вихователів також не мобілізуватимуть, адже мобілізація надзвичайно негативно впливає на всю угорськомовну систему освіти.
karpataljalap.net/Kárpátalja.ma