Щодо звинувачень в угорському сепаратизмі

По всій Україні зносять пам’ятники Леніна, просувається процес декомунізації, назви вулиць, пов’язаних із комуністичним режимом, змінюють на імена загиблих героїв Майдану та війни на сході країни.
Останнім часом угорський уряд, зокрема через політично-економічне становище України, звертає особливу увагу на те, щоб поруч із закарпатськими угорцями підтримати і місцеве українське населення, та збільшити престиж угорської мови в нашій області. Про зближення двох сторін свідчить і те, що більш ніж через два роки Київ в кінці травня цього року знову делегував керівника до Будапештського українського посольства.
Україна потребує допомоги, і залюбки очікує, приймає від сусідів фінансування на обласному, а то й державному, рівнях у медицині, освіті, реставрації будівель, побудові об’їзних доріг… Та, попри ввічливих рукостискань дипломатичних зустрічей та обіцянок щодо поваги до місцевих угорців, час від часу серед українського населення розсіюють і звинувачення (підозри) в угорському сепаратизмі. Востаннє, 28-го травня в статті, опублікованій на сторінці Zakarpattya online, дитячий культурний захід на Верецькому перевалі титулували як провокацію «Йоббік», та звинуватили угорський уряд дволикістю через те, що не засуджує демонстрацію, спрямовану на дестабілізацію області. На перший погляд незрозуміло: група експертів кожного угорця ототожнює з радикальною партією, чи навмисно перекручує факти, або по недбалості. Ясності не додало і те, що мова йде про мирний захід за організації громадського об’єднання Фонду «Feszti-Körkép», яке офіційно відмежувалось від політичної партії «Йоббік». Проте, якщо краще придивимось до матеріалів порталу, то знайдемо безліч таких матеріалів угорських, російських й українських джерел, яких поперекручували і засадили в них зерно недовіри до закарпатських угорців та Угорщини вцілому. Неодноразово зображують нас, закарпатських угорців, як ворожу націю – модель російської пропаганди, яка ставить під загрозу суверенітет України, і нібито лиш чекає вказівки та допомоги Кремля, аби захопити Закарпаття. Читаючи між рядками, можемо розпізнати право-радикальну орієнтацію сайту новин, читачі, які розбираються в цій темі знають, що інтернет-видання більшість своїх матеріалів пише на лад націоналістичної партії «Свобода». Ще залишається загадкою, як впливають статті такого роду на менш свідомих читачів, на українську молодь, в якій тепер пробуджується почуття національної свідомості, і яка вчить минуле своєї Батьківщини та тутешніх угорців з підручників, що спотворюють історію.

На статтю медія-ресурсу Zakarpattya online гучно відреагувала націоналістична озброєна організація «Карпатська Січ» – заявили, що спостерігатимуть за вказаним заходом на Верецькому перевалі, і, якщо вважатимуть за потрібне, усіма можливими способами боротимуться проти шовіністських демонстрацій угорців. На щастя, подія пройшла без інцидентів.
Поряд із звинуваченнями щодо відзначення Дня національної єдності, і закарпатський керівник Служби безпеки України (СБУ) Олег Воєводін, задумався над тим, як зайнятись справою нацменшин та питанням угорців в області. В одному зі своїх інтерв’ю він заявив, що перевірятимуть використання іноземних – відтак й угорських – логотипів та символів, які розміщені на державних установах.
Пан Воєводін визнав, що Закарпаття – мультинаціональний край і українські закони дозволяють використання національної символіки етнічним групам, що проживають компактно, але, попри це, він вважає за потрібне проводити перевірки даного роду в інтересах уникнення зловживань та провокацій.
Ми попросили Золтана Бабяка, міського голову Берегова, аби відреагував на заяву очільника СБУ.
– У зв’язку з розміщеними по місту символами, до нас не звертались ні громадські організації чи приватні особи, ні компетентні органи влади, – сказав мер. – Прапори законно розміщені на стінах будівель і повністю відповідають вимогам українського законодавства. Як міський голова, символи я отримав у спадок від свого попередника, і в такій же формі передам їх наступному меру.
Пан Бабяк, реагуючи на підозру націоналістичного розпалювання, зауважив:
– У місті однаково піклуються про українські та угорські національні цінності. Відзначення угорських національних свят повноцінне лише тоді, якщо з нами святкують наші українські брати. Посиленню взаємної толерантності сприяє й зведення берегівського пам’ятника Тарасові Шевченку, спорудження якого фінансуватиме Угорщина. Від цього жесту ми очікуємо, що й українці з сильною національною свідомістю більш прийнятно ставитимуться до наших місць паломництва. Надіємось, що в серпні, на відкритті пам’ятника, буде присутня й численна угорська громада, щоб разом піклуватись про національну спадщину.

Для прозорого бачення ситуації слід згадати, що траплялися пошкодження: неодноразово залишався без руки та меча, потрапляв під полум’я пам’ятник Шандору Петефі, забруднювали історичні монументи, у березні на одному антиугорському марші «хотіли приставити ніж до нашого горла». Але все ж таки, маємо погодитись з тим, що загалом на Закарпатті представники різних національностей проживали мирно один біля одного. Присутні розпалювачі, які можуть досягти цілей серед певних груп своїми фашистськими поглядами, але, на щастя, вони не становлять більшості. Поступово посилюється роль тих засобів масової інформації, які вважають головним об’єктивне інформування, а не зародження провокації.

Україні час подорослішати та сконцентруватись на головних проблемах держави, наприклад: на східному фронті та його справжніх причинах, на тому, що попри обіцяні реформи і надалі процвітає корупція, підвищення цін на комунальні послуги унеможливлює щоденне життя людей, й що незабаром не буде молоді – незалежно від національності, яка б залишились на Україні.

Маріанна Поллоґі
Kárpátalja.ma