Транспортні проблеми Закарпаття

Важливим елементом економічного розвитку регіону є наявність повітряного, залізничного та автомобільного сполучення зі столицею та іншими регіонами. Оскільки Закарпаття є найбільш західною областю України, і на найдальшій відстані від центру (Київ), має слабку транспортну інфраструктуру, такий стан економічної діяльності області не сприяє її розвитку.

Форум Закарпатських підприємців висвітлив найактуальніші проблеми, які сильно гальмують діяльність та розвиток закарпатських підприємств. Однією з важливих проблем є те, що прямі авіарейси між Ужгородом та Києвом були припинені уже багато років тому, що ускладнює ділову співпрацю місцевих підприємців з їхніми закордонними та вітчизняними партнерами, державними органами й державними підрозділами у столиці країни.
Ця негативна риса також має ретроградну силу на ринку туристичних послуг. Завдяки своєму географічному розташуванню, Ужгород знаходиться ближче до 14 європейських столиць, ніж до Києва, тому центр області часто називають „Воротами Європи”. За оцінками, якщо відкрити повітряний простір області для „дешевих” авіакомпаній, обсяг туристичних послуг на Закарпатті збільшиться в декілька разів. В якості однієї з найбільш успішних галузей нашої країни за останні роки є туризм, що пов’язано зі зростанням потоку туризму (зростає кількість діб проживання в готелях, використання інших туристичних послуг), так це збільшення є серйозною проблемою для залізничної лінії. Попри те, що за загальним розумінням простого народу зростання туристичного потоку може частково виправлятися завдяки розширенню можливостей залізничного транспорту, реальність України свідчить про зворотне. В даний час між Закарпаттям та Києвом курсує всього п’ять поїздів – три прямі та два непрямі з Харкова та Лисичанська, перший курсує кожен другий день. Графік попередніх прямих потягів був розроблений таким чином, щоб пасажири, які сіли в Ужгороді у другій половині дня або ввечері, на наступний ранок уже були в Києві, і щоб в той же день змогли вирішити всі свої справи в столиці, а ввечері або рано вранці мали змогу повернутися додому. З минулого року маршрут поїзда номер 99/100 Ужгород-Київ був змінений в сторону Лисичанська, так подорожуючицим маршрутом стало неможливим вирішувати справи в Києві, бо він прибуває вобід, на зворотному шляху приїжджає до столиці в нічний час. Ця зміна зменшила постачання квитків у столицю та збільшила їх дефіцит. Через збільшення часу в дорозі поїзд не зупиняється в Здолбунові, тому зв’язок з Рівненською областю теж був ускладненим.
Потяг номер 13/14 Ужгород-Київ модифікували в сторону Солотвина, що також зменшило число квитків, тому, що поїзд рухається через Сянки, Великий Березний, Перечин і не заїжджає в Мукачево. Особливо слід зазначити, що зв’язок між Львовом і Закарпаттям підтримується тільки однимпоїздом, який прибуває у відповідний час до Львова -1450-й поїзд, але ні комфортом, ні по точності він не задовольняє потреби сучасного віку. Останнім часом люди, які живуть в гірських районах, скаржаться на нестачу поїздів, через що взимку добиратися до центру ще важче. Через невелику кількість вагонів часто були демонстрації, що призводило до призупинення руху поїздів. Оскільки сільський туризм в останні роки розвивається на Закарпатті надзвичайно щвидко, особливо в гірських селах, незрозумілою є заява української державної залізничної компанії, яка хоче позбутися 10 станцій, серед яких Кольчино, Солотвино, Боржава, Жорнава, Великий Березний, Чорнотисово, Тячево та інші.
Також великою проблемою для закарпатських підприємців є дефіцит вантажних вагонів, тому практично зупинені вантажні залізничні перевезення між обласним та районними центрами, внаслідок чого зупинені ремонтні роботи на дорогах. За відсутності альтернативних залізничних перевезень зростає навантаження по вантажних та пасажирських перевезеннях автомобільними шляхами області, що веде до більшого на них навантаження та подальшого руйнування.

Дт-р. Роберт Бачо, Габор Потокі
співробітники факультету „Облік і оподаткування”
ЗАКАРПАТСЬКОГО УГОРСЬКОГО ІНСТИТУТ ІМЕНІ ФЕРЕНЦА РАКОЦІ ІІ