Kezdőlap » новини » Виступ Ілдіки Орос на церемонії відкриття навчального року в ЗУІ

Виступ Ілдіки Орос на церемонії відкриття навчального року в ЗУІ

25-го вересня відбулося урочисте відкриття навчального року в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ. «Kárpátalja.ma» з точністю передасть виступ ректора закладу, Ілдіки Орос.

Шановний пане Міністр! Державний секретар, Пані й Панове! Церковні та світські сановники! Шановні колеги та студенти!

Три місяці тому ми попрощалися з 2016/21017-м навчальним роком та підбили підсумки нашої щорічної діяльності, відпустили наших випускників. Зі сторони може здаватися, ніби ці кілька місяців наш заклад відпочивав, але тут кипить робота.

З одного боку проводила роботу вступна комісія, з іншого – продовжувалися інвестиції. Результати будівництва помітили всі, подяка за це в першу чергу належить Аттіллі Когут, заступнику ректора, а також колегам фінансового відділу – Оттілії Фізеші, Пірошці Ковач та Жужанні Нодь. Як справжні хороші господарі провели вони там свою відпустку і завжди були впевнені, що робота велася інтенсивно та за графіком.

Робота вступної комісії не така видовищна, але була настільки ж обтяжливою, хоча не ми проводимо на всіх рівнях вступні іспити, це робиться в центральній системі. Це оперативна робота та відповідальність кількох дуже уважних людей. Добре виконали своє завдання Імре Сокал, відповідальний секретар вступної комісії, Бийла Рац, заступник ректора та відповідальний за навчання, Жужанна Буда та Жужанна Фізеші, керівники наукового відділу, а також всі інші члени наукового відділу та вступної комісії. І їм велика подяка за клопітку роботу влітку!

У порівнянні з минулим роком, великого прогресу у вступній компанії цьогоріч не відбулося. Цього року також потрібно було лікувати вже добре нам відомі з практики дитячі захворювання, що стали хронічними. Центральну систему реєстрації було оновлено безпосередньо перед початком роботи кампанії, яка протягом двох тижнів реєстрації багато разів заморожувалася, пропадала інформація, початкова інтерпретація. І надалі зареєструватися та звертатися до нашого закладу мали змогу абітурієнти, які отримали встановлену кількість балів з українських іспитів, виконавши тести, які були приготовлені для україномовних дітей, що закінчували українські школи й поступали на факультет української мови. Цього року теж не вдалося скласти іспит з угорської мови на середньому рівні, але дозволили проводити внутрішній вступний іспит, правда тільки для охочих поступати на вчителів, а в той час з російської мови можна було складати іспит, який враховувався при вступі в університетах на будь-яку спеціальність. Ця процедура є подвійним стандартом проти українських меншин. Відсутність можливості складати іспит з угорської мови як центральний, ставить у дуже невигідне становище студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах, тому що наступного року на різних спеціальностях в магістратурі іноземною мовою буде обов’язковою умовою центральний вступний іспит з іноземної мови. З цим підходом вони виключають більшу частину європейських мов, оскільки в системі залишаються англійська, німецька, французька та іспанська.

Літо також визначилося зусиллями щодо реабілітації угорської мови. Ми брали участь у ряді конференцій, подій, готували довідкові роботи та дослідження. В цій роботі левову частку взяв на себе Іштван Черничко, керівник Наукового центру імені Антала Годинки, за це йому велика подяка від мене особисто і від усіх присутніх. Організація нашого життя та координація подій теж вимагає командної роботи, в цьому взяли велику участь Ілона Вашш, заступник ректора з організаційних питань та Андрея Молнар, керівник з секретарської роботи. І їм дякую за роботу.
Також мала бути державна конференція, яка не відбулася через незрозумілі причини, хоча це могло б багато чим допомогти в уникненні ситуації щодо остаточного рішення закону про освіту. Відповідно до річного плану обласної адміністрації та обласної ради міжнародну конференцію повинні були організувати разом з управлінням у справах національних меншин, про ситуацію державної та рідної мови в Європі. На цю конференцію приїхали іноземні гості. Зокрема, представники організацій українських меншин та представники самоврядування меншин, які проживають у сусідніх країнах, вони роз’яснили б, якими можливостями володіють у сфері освіти рідної мови, і як вони вивчають державну мову, що вони з цього повинні виконати на різних рівнях системи освіти. Зранку в день конференції повідомили наших і закордонних учасників, що конференція скасовується, а причину, через яку вона не відбулася, не повідомили до сьогоднішнього дня. Служба безпеки розглядає це питання, але поки що нам, меншинам, задають питання, а інших з цього приводу не турбують. Чи прийдуть вони до вирішення, чи буде так само, як і у всіх інших випадках, що зачіпають національні меншини на Закарпатті? Дотепер ще не вияснили, хто збив із вівтаря римо-католицької каплиці статую Марії в Берегові, хто зламав шаблю зі статуї Петефі в Ужгороді, а руку в Берегові, хто зірвав кокарду та погрожував угорським дітям-гостям в Ужгороді, хто облив фарбою меморіальну дошку в Берегові, хто провокував закарпатських угорців перед українцями з отриманими через «Нову пошту» вивісками про границю Закарпаття, які були переповнені граматичними помилками з угорської мови і не знайшли тих, хто два роки тому кричали на мітингах в Ужгороді та Берегові «Мадярів на ножі!» Ми надіємося, що одного разу служби стануть такими ж оперативними, як і в тому випадку, коли зірвали прапор зі штабу партії «Свобода» – тоді миттєво знайшли винуватого. В цей момент ми можемо тільки надіятися, що в ряді висунутих нами ж проблем звинувачуватимуть не нас, не нас будуть перевіряти, як це вже неодноразово траплялося за останні два десятиріччя, коли замість забезпечення прав зразу наставали зобов’язання і про них питають.

На літо припала акредитація Інституту професійної вищої освіти, передача дипломів першим випускникам. Дуже гарно дякую за роботу директору Катерині Шовш та її колективу, головному відділу акредитації та його керівнику Іштвану Сіладі. У цілому 46 педагогів дошкільної освіти, студенти курсів соціальної педагогіки та бухгалтерського обліку отримали сертифікати, 29 з яких продовжують навчання на другому курсі нашого інституту для отримання ступеня бакалавра BSc/BAв.

Відкрилися й нові можливості перед закарпатськими молодими людьми, оскільки в результаті нашої спільної діяльності з угорськими університетами ми почали навчання з нових спеціальностей: сільськогосподарські інженери, інженер харчової промисловості, соціальна педагогіка, медсестринська справа, інженерна інформатика, економіка та інформатика. На жаль, охочих цього року на спеціальність інженер харчової промисловості не було, хоча на випускників цієї спеціальності був би великий попит на ринку праці як вдома, так і за кордоном.

На початок 2017/2018 навчального року кількість студентів у нашому інституті зі спеціальностей, які мали акредитацію в українських навчальних закладах була така:
– На п’ять спеціальностей першого курсу Коледжу записалися 114 студентів. Всього в інституті професійного навчання розпочали навчання 327 студентів;
– На 12-ти спеціальностях бакалавра денної форми розпочали навчання 401 студент, серед них 106 студентів першого курсу;
– На 11 спеціальностей заочного відділення записалися 210 студентів (49 на перший курс);
– На другий рік початкового навчання 27 студентів отримали допуск на денне навчання, а 57 – на заочну форму навчання.

У цьому навчальному році розпочалося магістерське навчання на 5 нових спеціальностей: на базі раніше акредитованого математичного факультету розширилася наша пропозиція; біологічний факультет, угорська та українська філологія, історія та археологія (згодом спеціалізація з міжнародних відносин та етнографії). На денній формі навчання розпочали навчання 47 студентів, а на заочній – 21.

На не акредитовані в Україні курси навчання до цього часу отримали допуск 140-студентів, цей процес ще не завершився, результати на спеціальність інформатики буде оголошено на днях. Загальна кількість студентів, що беруть участь у навчанні, нараховує 286 осіб.

За зведеними даними, у 2017/2018 навчальному році 1224 студентів розпочали навчання на різних рівнях нашого закладу, 728 на денній формі навчання, 210 на заочній та 286 – на курсах, не акредитованих в Україні.

За минулий навчальний рік значно виросло число учасників різних навчальних курсів Центру навчання дорослих. В 2016/2017 році навчалося всього 5 933 особи, з них отримали сертифікати 3 528 дорослих. На запущені влітку курси вивчення угорської, як іноземної мови кількість охочих склала 3584 особи. Курси проводяться в 44-х населених пунктах, створено 231 групу, в яких викладають 97 вчителів. За організацію Центру ми можемо завдячувати Наталії Вароді – вона не жаліла для цього свою енергію, за це їй велика подяка.

У зареєстрованому в 2016 році міжнародному центрі тестування на знання мови ECL, 42 студенти склали іспити ECL з російської, англійської та німецької мови, на початковому, середньому та вищому рівнях.

У вищому професійному навчанні беруть участь 32 педагогів на повний робочий день, 4 на неповний робочий день та 1 людина по контракту. Кожен має необхідну кваліфікацію. У базовому та магістерському навчанні студентів залучені 106 викладачів з повним робочим днем і 14 з неповним. Серед викладачів 19 мають ступінь доктора наук, 68 – кандидати наук, тобто мають ступінь доктора філософських наук (PhD). З них 18 мають звання професора та 15 – доцента.
У навчальному році більше наших колег захистили та затвердили свої дипломи: Іштван Черничко, титулований доктор філософських наук в габілітації Міністерства освіти і науки України, ступінь доктора філософії (PhD) отримали: Аніко Берегсасі, Єлизавета Барань, Ілона Густі, Бийла Рац та Шандор Генці. Захистили дисертацію та отримали ступінь PhD: Золтан Кармачі на ELTE з угорської мови, Емевке Олос-Бергауер з психології в Печському університеті, Іштван Коложварі з біології в Дебреценському університеті, Маріанна Маргітич отримала ступінь кандидата з педагогіки в Київському Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. За наукову роботу влітку отримала угорську золоту медаль Ержибет Д. Молнар, як співробітник інституту імені Тиводара Легоцького. Золтан Копор, співробітник Науково-дослідницького інститу ім. професора Іштвана Фодора отримав похвальну грамоту в ботанічному саду ELTE.

Я всіх вітаю і бажаю великих успіхів та можливостей для подальшого професійного та наукового удосконалення.

На жаль, протягом навчального року були й такі, хто завершив своє земне життя: Лайош Гулачі, колишній єпископ, Вінце Левдар та Іштван Шулі-Закар, наші викладачі, також наші студенти. Давайте згадаємо їх і всіх тих, хто наш захід сьогодні дивиться з небес.

Вже третій рік, відколи ми приєдналися до проекту ERASMUS+, який поширюється на країни, що не входять до Європейського Союзу. В рамках програми студенти та викладачі вищих навчальних закладів Угорщини та Тисо-Дунайської низовини мають можливість мобільності у сфері освіти,.У минулому навчальному році ми уклали договір про міжвідомчу мобільність з Університетом Костянтина Філософа в Нітрі, факультетом центрально-європейських досліджень Угорського університету Sapientia в Трансільванії, з університетом Докуз Ейлюл, м. Ізмір (Туречинна), а також зараз триває процес укладення договору з Будапештським університетом імені Лоранда Етвеша (ELTЕ). У вересні відбудеться обмін студентів та викладачів з Університетом Костянтина Філософа, а весною – з Угорським університетом Sapientia в Трансільванії та з ELTЕ.

У 2016/2017-му навчальному році в рамках програми стипендії студентів «Маковець» інститут мав можливість отримати 15 студентів та відправити 45 студентів. І зараз ми дякуємо Міністерстві людських ресурсів Угорщини (EMMI) та особисто міністрові Золтану Балог за підтримку викладачів та студентів. На жаль, напевно через збройний конфлікт у Східній Україні, тривалу економічну кризу та негативне міжнародне судження про країну та ситуацію в галузі безпеки в минулому навчальному році до нашого навчального закладу не прибув жоден учень, проте 40 студентів виїхали на навчання. Цього року ми отримаємо від Міністерства людських ресурсів Угорщини матеріальну підтримку, щоб прийняти 5 студентів та відправити 33 студентів на навчання.

В рамках навчальної програми «Маковець» 7 професорів з Угорщини взяли участь в навчальному процесі, з них 6 професорів будуть викладати в нашому інституті в 2017/2018 навчальному році. Підготовка та реалізація програм ERASMUS та «Маковець» є результатом роботи проректора Дюли Фодора, за що ми йому дуже вдячні.

Після відносно спокійного, але насиченого роботою літа, з величезною бурею до освіти меншин прийшла осінь. Мов гроза з ясного неба, впав на угорську освіту прийнятий 5-го вересня закон «Про освіту».

Не цілий закон посягає на угорську мову, а тільки сьома стаття, що була прийнята в останні хвилини в сумнівній процедурі без попередніх дебатів та рішень комісії. Законодавчі зміни не проникали в текст, оскільки вони отримали лише кілька матеріалів на фракцію. На хаотичні обставини при прийнятті закону вказує й те, що Голова Верховної Ради підписав його після двох тижнів, два рази його зачитували і проголосували після двох дебатів, ніби ще над ним потрібно довго працювати.

На відміну від конституційної гарантії та багатьох міжнародних зобов’язань, підписаних та ратифікованих Україною, закон виключає можливість повноцінної освіти рідною мовою та обмежує початкову освіту нацменшин. Все це було прийнято з такими українськими почестями, з якими потрібно би знати та оцінювати історію та цінувати освіту рідною мовою, тому що українську мову протягом історії не раз витісняли з суспільного життя. В 1991 році перед референдумом за незалежність організатори заявили, що вони будуть інакше поводитися зі своїми меншинами, якщо ті проголосують за незалежність. Прийнято декларацію, що забезпечує права меншин, в якій обіцяно берегти і розширювати надбані права. Своїх слів та обіцянок вони не дотримали. Протягом останніх двох десятиліть звужувалося використання мови меншин на територіях їх компактного проживання, а зараз, з прийняттям закону Про освіту, завдано удар в спину, який дозволяє нам, українським меншинам, освіту державною мовою, але українцям за кордоном пропонується відкривати україномовні середні школи для навчання. Цей закон було прийнято тоді, коли європейські країни відкрили перед нами свої кордони та надали безвізовий режим для громадян України, коли набрала чинності угода, яка включала гарантії захисту меншин. Для нас цей закон є особливо образливим та болючим, тому що найбільшим захисником України у цьому процесі була саме Угорщина, і вона не очікувала взамін нічого іншого, окрім збереження прав угорців, проживаючих на території України. На додачу, Угорщина в значній мірі зняла турботу про своїх громадян з плечей України.

Поки в Угорщині українці, які там проживають, мають органи місцевого самоврядування, яким держава не лише надає права, але також забезпечує підтримку центрального бюджету, угорці в Україні мають лише зобов’язання, але не сприяють функціонуванню їхніх організацій та інститутів, які б забезпечували ідентичність. Лише кілька прикладів: церковні ліцеї, Інститут, угорська преса та радіо, та громадські організації, підтримуються угорськими фондами. Підтримку державних шкіл, дитсадків, їх ремонти відбуваються також завдяки підтримці Угорщини, що безпосередньо сприяє та допомагає Українській державі.

Не кажучи вже про пряму підтримку української нації, що реалізовувалась протягом останніх років через охорону здоров’я, відпочинок дітей, яку здійснювала Угорщина за останні роки. А українська держава вже намагається виключити освіту меншин рідною мовою. Наприклад, із запровадженням україномовної освіти вже не потрібно виготовляти підручники для шкіл нацменшин. Щоправда, держава і досі не виконувала своє зобов’язання. За оцінками «KMPSZ», на початок навчального року угорськомовних школах не вистачало 28 057 підручників в, з них 3383 – українські підручники. Але найприкріше, що не вистачає букварів, з яких мають вчитися читати перші класи – зазвичай батьки змушені робити ксерокопії, тому що держава не забезпечує новими підручниками кожного року, а кожні чотири випускає роки таку кількість підручників, скільки дітей пішли у перший клас в тому році. Оскільки чотири роки тому навчалося менше угорців, то на сьогодні навіть порваних підручників не вистачає, а придбати нові можливості нема. Тут навіть не можна придбати підручники з Угорщини, бо використовувати можна тільки ті підручники, які дозволяє Міністерство України. Та й з професійної точки зору вони не підходять, тому що ми вчимося курсивом, а в Угорщині, з підкресленням.

Обставини прийняття Закону «Про освіту» вказують на факт, що закарпатські представники парламенту не стояли на стороні закарпатських угорців, не спрацювала вироблена протягом століть солідарність. Трохи полегшує це той факт, що в області та нижчих рівнях вона ще діє, адже Закарпатська обласна рада протестувала проти закону «Про освіту», що порушує права меншин. Підтвердився і той факт, що чим вище попадає політик (будь то хтось з меншин, чи близький до них, або з корінням меншин), то партійна дисципліна та відповідність до норм, пов’язаних з позиціями, все більше переважують всю раціональність, братерство та солідарність. Доказом цього служить те, що крім Ласлова Брензовича, депутата парламенту, ніхто не проголосував проти зловісного закону, а деякі особи, від яких ми цього не очікували, проголосували за нього.

З процесу підготовки закону та реакцій після голосування можна зробити ряд висновків. З 2006 року, з моменту впровадження системи незалежних центрів тестування ми не отримали відповідь на наші листи, пропозиції та коментарі, подані до міністерства. Вони не брали до уваги озвучені на форумах пропозиції, чисельні інтерв’ю, які ми робили з ОБСЄ, інші закордонні моніторинги. Це нагадує розмову глухонімих.

Події останніх днів показали справжній погляд влади на українські меншини. Ми протестували, зібрали понад шістдесят чотири тисячі підписів, попросили проконсультуватися з нами, проте не були почуті. Тоді в результаті міжнародних протестів, український міністр неодноразово обіцяла приїхати на Закарпаття та вислухати національні меншини, проте так і не приїхала. Хоча раніше, як опозиційний депутат парламенту, приїздила. Вона днями заявила, що готова до переговорів з сусідніми країнами. Це означає, що українська влада не хоче спілкування з українськими меншинами, складати соціальний договір, який являється головним інструментом здійснення влади в науці політології, розглядає нас як емігрантів і про наші проблеми веде переговори тільки з Угорщиною. Сьогодні я повинна сказати, що дана ситуація гірша й за це. Як і в минулі роки, так і зараз, ми запросили обох міністрів одночасно, в надії, що зможемо дати місце примиренню, і самі зможемо там обговорити питання, які найбільше стосуються нас. Так часто чули, що меншини можуть стати мостом для примирення між двома країнами, але що робити, коли його не хочуть використовувати, адже без нас набагато легше говорити про нас. Внаслідок наших численних листів та прохань в кінці робочого дня в п’ятницю, пані Міністр відмовилася від участі на церемонії відкриття навчального року, наша уявлена картина повністю розсіялася, оскільки ми зрозуміли, що вона не хоче вести переговори та шукати спільного компромісу ні з нами, ні без нас.

На даний момент можемо зробити висновки: ми тут залишилися самі, угорцями вдома, і не можемо розраховувати ні на кого, крім себе та Угорщини. Днями дуже часто мене запитували, здебільше журналісти, що будемо робити, коли введуть в дію закон, чи маємо план Б, і якщо так, то який. Хочу відповісти всім на це запитання, що спочатку потрібно зробити все для того, щоб план Б став планом А, тобто, щоб ми отримали забезпечені Конституцією права на рідну мову та її використання. Згідно з дотриманням законів, ми повинні йти до найвищого рівня і найширших європейських інституцій. В тому разі, якщо голова держави України підпише цей ганебнийб не правовий закон, то маємо рік, як перехідний період, який слід раціонально та інтенсивно використати.

Ми, угорці, що проживаємо тут, маємо демонструвати, що є необхідність й потреба у навчанні угорською мовою. Всі, хто себе вважає угорцем, і дивиться в сторону Угорщини, звертається туди в біді чи в скруті, і туди відправляє своїх дітей, навіть тих, що закінчили українську школу, й саме це послаблює систему угорської освіти на Закарпатті. Чи зможуть показати всі, чи посміють відстояти своє угорське коріння, не розголошуючи на весь світ, що я – угорець, а тихо, суттєво вистояти біля угорської мови та угорської культури. Наприклад, так, що свою дитину віддати в угорський клас та школу, перевести, якщо досі ходили не туди, а де немає таких класів або школи, там розпочати пошуки ще чотирьох батьків-союзників, адже на основі поданої заяви вже вимушені відкрити клас.

Таким чином, ви не втратите нічого, оскільки угорський елементарний матеріал дозволяє навіть цей неконституційний закон. Кожна людина повинна прислухатися до свого сумління і поступати в своїх інтересах, в інтересах на користь нації. Всім бажаю до цього активну та бойову, але помірну та плідну працю в багатому можливостями новому навчальному році.

З цим урочисто відкриваю 2017/2018-навчальний рік.

25 вересня 2017 р., Берегово

Ілдіка Орос

Kárpátalja.ma

Szólj hozzá!

Read previous post:
Négy tévhit az allergiáról

Van-e összefüggés a tisztaságmánia, a gyerekkorban átélt betegségek és az allergia kialakulása között? Többek között ezeket a kérdéseket is megválaszoljuk...

Close